Перемога правих популістів в Чехії та її наслідки для України. 
Попередня оцінка

Парламентські вибори в Чехії 3–4 жовтня призвели до зміцнення позицій правих популістів в країні. Разом з тим, вони не можуть самостійно сформувати парламентську більшість та змушені об’єднуватись з іншими партіями. Така ситуація знижує можливості правих популістів щодо зміни курсу Чехії, в тому числі стосовно України. Однак вони все ж таки матимуть таку можливість, хоча і не критично негативну за характером для Європи і нашої держави.

Важливою політичною подією в Чехії, яка може здійснити вплив на зовнішній курс країни, включаючи її ставлення до України, стали парламентські вибори 3–4 жовтня.

Дані від виборчої комісії за підсумками обробки 100 % голосів на парламентських виборах репрезентує IDNES.  Як і прогнозували політологи, найбільшу кількість голосів — 35,5 % (80 мандатів) отримав євроскептичний рух ANO 2011 («Дії незадоволених громадян»), який очолює колишній прем’єр-міністр країни А. Бабіш. Друге місце посіла проєвропейська правоцентристська владна коаліція SPOLU чинного глави уряду П. Фіали, яка здобула 23,4 % (52 мандати).

Разом з ними  до парламенту увійшли: проєвропейська партія STAN («Мери та незалежні»; є частиною нинішньої правлячої коаліції) — 11,2 % голосів (22 мандата); проєвропейська «Піратська партія» — 9 % (18 мандатів); ультраправа SPD Томіо Окамури («Свобода і пряма демократія») — 7,8 % (15 мандатів); правопопулістська євроскептична партія «Автомобілісти» (входить в одну фракцію з ANO в Європейському парламенті, єдина політсила, яка відверто заявляла про готовість блокування з А. Бабішем) — 6,8 % (13 мандатів). Крайній лівий рух популістів-комуністів Stačilo! («Досить»), який виступає за вихід Чехії із Європейського союзу та згадувався як можливий, хоча і не очевидний, партнер ANO, до парламенту не пройшов, бо набрав 4,3 %.

За заявою Президента Чехії П. Павела, підсумки парламентських виборів свідчать про те, що громадяни вибирають прозахідний курс держави. Президент також повідомив про свою готовність розпочати переговори про формування нового уряду.

Зважаючи на післявиборчий розклад голосів у парламенті Чехії, основу майбутньої правлячої коаліції складе рух ANO 2011. Він не дотримується жодної конкретної ідеології, але використовує у своїх цілях незадоволення населення посиленням соціально-економічних проблем в країні, високим рівнем корупції та іншими негараздами.

В цьому плані рух виступає за скасування депутатського імунітету, зниження податків для підприємців, зменшення тарифів на електроенергію, допомогу людям похилого віку та людям з інвалідністю у працевлаштуванні, збільшення фінансування науки, а також за очищення поліції, прокуратури та державних наглядових органів від осіб, пов’язаних з корупцією.

Рух не дотримується відкритих проросійських, антиукраїнських та антиєвропейських позицій. Разом з тим, у своїй діяльності використовує  негативні наслідки європейських санкцій стосовно Росії для економіки Чехії, виступає за необхідність зменшити видатки на допомогу Україні та за направлення цих коштів на покращення рівня життя місцевого населення, а також за більш незалежну політику від ЄС.

На початку повномасштабної війни Росії проти України в лютому 2022 року ANO підтримував надання Чехією допомоги нашій державі. Однак, вже в червні того ж року він закликав її припинити, оскільки мета не допустити того, щоб Росія захопила всю територію України, була досягнута.

Під час своєї передвиборчої кампанії на президентських виборах у Чехії у 2023 році лідер руху А. Бабіш виступав за необхідність припинення російсько-української війни проведенням переговорів між Росією та Україною. При цьому він піддав критиці абсолютну підтримку України на той час його опонентом П. Павелом. А напередодні парламентських виборів у поточному році він пообіцяв, що припинить постачання боєприпасів Україні. Крім того, А. Бабіш проти надання Україні членства в ЄС. Всі із таких своїх намірів він підтвердив відразу ж після закінчення виборів.

Демонстрація такого ставлення до України стала частиною його популістської псевдо соціальноорієнтованої політики, яка подавалася у його передвиборчій кампанії. Водночас він намагався відібрати частину голосів у свого головного конкурента — коаліції SPOLU, яка рішуче підтримує Україну.

Використання такого підходу мало свої наслідки і стало одним із ключових чинників, який допоміг руху ANO перемогти на виборах. Помітну роль відіграла також інформаційна та, ймовірно, фінансова підтримка руху та особисто А. Бабіша з боку Росії.

На цьому фоні показовим є факт входження руху ANO до фракції «Patriots for Europe» у Європейському парламенті разом із такими проросійськими партіями, як Fidesz (Угорщина) та FPO (Австрія). Крім того, А. Бабіш негативно ставиться до збільшення видатків Чехії на оборону до 5 % від ВВП, як того вимагає НАТО. До того ж він, як бізнесмен у сільськогосподарській галузі, має певні економічні інтереси в Росії.

За оцінками більшості експертів, всі такі погляди та дії А. Бабіша і його руху можуть загрожувати євроскептичними та проросійськими змінами у політиці Чехії, зменшенням підтримки України, а також послабленням єдності НАТО та ЄС з російського й українського питань. Тобто, Чехія може стати подібною до Угорщини і Словаччини та генерувати такі ж проблеми, які створюють згадані країни.

В той самий час, руху ANO не вистачає кількості місць у парламенті країни для своєї більшості, що потребує наявності, як мінімум, 101 мандату. Тому він буде змушений створювати коаліцію з іншими партіями, що не дасть йому змоги одноосібно визначати курс країни.

Природним партнером ANO є партія «Автомобілісти». Однак, разом вони не отримають необхідної кількості мандатів. Розв’язати цю проблему не вдасться завдяки  приєднанню до них партії SPD, оскільки вони все одно не матимуть більше половини мандатів. Крім того, об’єднання з SPD може підірвати авторитет ANО, оскільки більшість чеського суспільства негативно ставиться до крайніх правих.

Отож рух ANО, так чи інакше, буде змушений створювати коаліцію зі SPOLU або STAN. А це потребуватиме від них усіх певних компромісів. На думку політичних оглядачів, таким компромісом може стати подальша підтримка України, оскільки це не викликає особливих заперечень чехів. Більшою мірою їх хвилюють соціально-економічні проблеми, які не мають прямого зв’язку з Україною.

Разом з тим, у майбутньому уряді Чехії таки переважатимуть позиції А. Бабіша та руху ANО. Тому він дійсно може набути більш проросійським та євроскептичним за характером, а також намагатиметься зменшити допомогу України. Водночас можуть ускладнитись і відносини Чехії з НАТО і ЄС.

До теперішнього часу Чехія була одним із найбільш стійких прихильників України та ініціатором збільшення обсягів постачання снарядів нашій державі за кошт ЄС. Частину з них вона виготовляла на своїх підприємствах. Тому реалізація А. Бабішем своїх обіцянок зменшити допомогу Україні може певним чином послабити наш оборонний потенціал. Але А. Бабіш не зможе зробити це одноосібно, а загальний внесок Чехії у військові можливості України не такий вже й значний у порівнянні з провідними західними країнами.

А тому, не все так зле, як здається на перший погляд. Проблема, звичайно, є, але вона значно перебільшується засобами масової інформації.

Таким чином, підсумки парламентських виборів в Чехії підтвердили тенденцію зміцнення позицій популістів у багатьох європейських країнах, які пропонують начебто прості рішення існуючих проблем. На жаль, це стосується також обіцянок зменшити допомогу Україні та перенаправити кошти на власні потреби.

З огляду на зазначене, популістські партії та рухи в Європі активно підтримуються Росією, яка намагається підірвати єдність НАТО і ЄС з українського питання та послабити Україну внаслідок позбавлення її підтримки з боку європейців.

Все це створює негативні наслідки як для Європи, так і для України, однак вони не критичного рівня. Поки що провідні європейські країни зберігають сприятливі для нас позиції та мають можливість впливати на тих, хто виходить за рамки загального курсу НАТО і ЄС.

Крім того, у випадку з Чехією, праві популісти не спроможні самостійно сформувати більшість у парламенті країни та створити свій уряд. Тому вони будуть змушені об’єднуватися з іншими політичними силами, що знижує їх можливості стосовно зміни курсу держави.

Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики